ЛІКУВАННЯ КАЗКОЮ.

Виявляється надавати психологічну допомогу своїм дітям батьки можуть самостійно! Прекрасний інструмент, який може допомогти в цьому – це терапевтичні казки! Це дитячі твори, які допомагають вашому чаду прояснити різні життєві ситуації, відреагувати накопичені емоції, познайомитись з різноманітними стратегіями поведінки. Крім того, казки дозволяють дитині побувати на місці героя в певних конфліктних ситуаціях в “безпечних умовах” і спробувати нові способи вирішення конфліктів. Також в творах малеча може компенсувати те, чого їй найбільше бракує в житті.

Терапевтичні казки існують як в готовому варіанті, так їх можна складати і самостійно. На нашому сайті ви знайдете готові історії на різну тематику.

Алгоритм використання казки надзвичайно простий. Дітям до 12 років – батьки читають казку (тут дитині дозволяється видозмінювати текст, додавати і вилучати фрази чи слова), потім обговорюють ключові моменти, мотиви поведінки, результати, і на останок – дитині пропонується намалювати малюнок (не обов’язково одразу після обговорення), який ілюструє казку або ключовий момент для дитини. Інколи можна використовувати ще один заключний етап – драматизація або “програвання” казки чи її частин. Дайте дитині можливість розподілити ролі, за необхідності задійте членів родини чи іграшки і не слідуйте строго сюжету казки, пам’ятайте, дитина змінює все так як їй потрібно.

Щодо старших дітей, то тут спосіб використання дещо інший. Підлітки починають вже скептично ставитись до подібних історій, тому батькам варто піти на маленьку хитрість – вивчити казку напам’ять і досить природно і непомітно вставити її в буденні сімейні розмови.

Успіхів Вам!

ЯК СКЛАСТИ ТЕРАПЕВТИЧНУ КАЗКУ?

«Казка чудово допомагає у вирішенні психосоматичних проблем, у тому числі і тих, які пов’язані з фізичними недугами» – вважає кандидат психологічних наук, казкотерапевт Разіда Ткач і пропонує алгоритм, за яким можна скласту будь-яку терапевтичну казку.Вдома мама чи тато можуть скласти терапевтичну казку самостійно. Візьмемо, наприклад,  ситуацію про нежить. Напишемо казку для дітей від 3-х до 9-ти років. Використовуємо найпростіший прийом – персоніфікації проблеми. Казка буде складатися з п’яти абзаців:

1. Жив-був хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж, відомий дитині … Опишіть цей персонаж в 5-6 реченнях.

2. І ось одного разу хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж зустрів Нежить … Опишіть Нежить, на кого він схожий, який він, яка поведінка, що хоче від головного персонажа.

3. Через це … Що сталося з головним персонажем після зустрічі з Нежиттю … придумайте, як змінилося життя, що в ньому стало не так, якась виникла проблема.

4. І тоді … Що робить головний персонаж, щоб позбутися Нежиті.

5. Розв’язка. Обов’язково щасливий кінець. Нежиті більше немає, головний персонаж здоровий. Нежить краще не вбивати, його можна розчинити, вигнати, поставити на службу і т.п.

КАЗКА-ГРА “СПІЛЬНА РОЗПОВІДЬ”, МЕТОД РІЧАРДА ГАРДНЕРА.

Пропонуємо вашій увазі нову версію методу Р. Гарднера від казкарок Університету “Крок”, в якій вельми вдало використаний принцип багатошарової метафори і вбудованого навіювання.

Гра “Спільна розповідь” прекрасно підходить для вигадування казки разом з дитиною.

Дитину просять придумати:

1) захоплюючу і обов’язково нову казку,

2) казку, в якій є початок, середина і кінець,

3) казку, яка чомусь вчить.

Потім психолог складає свою історію з тими ж дійовими особами, тим же сюжетом з маленькими “додаваннями”, які роблять казку терапевтичною.

ПРИКЛАД (Курсивом виділено частину, яка запропонована дитині психологом).

Жила сім’я, мама, тато і син Петрик. І якось вирішили вони поїхати в савану на сафарі. Проїжджаючи через савану вони побачили багато звірів. У дорозі їх машина зламалася, і їм довелося йти пішки. Але тут Петрик зрозумів, що втратив батьків. Він дуже злякався. Петрик заліз на дерево, але не побачив батьків. Тоді він вирішив повернутися на те місце, де він останній раз точно йшов поруч з ними. Але коли він зліз з дерева, то відчув гаряче дихання в потилицю. Він обернувся і побачив лігра. І тут Петрик впав і втратив свідомість. Коли він прокинувся, то виявилося, що він лежить на м’якій вовні в хатині, де жив якийсь дідок. Хлопчик вийшов з хатини і тут побачив своїх батьків, які дійшли до цього селища.Казка про Петрика (доповнений варіант)

Одного разу маленький Остап приїхав до свого улюбленого дідуся Петрика. Тільки дідусеві він довіряв свої секрети.

– Дідусю, мені було так страшно коли мама і тато пішли на роботу, а я залишився один.

– Ти знаєш, внучок, коли я був такий же, як ти, зі мною трапилася схожа історія.

Якось раз вирішили ми з батьками поїхати в савану на сафарі. Проїжджаючи через савану ми побачили багато звірів. У дорозі наша машина зламалася, і нам довелося йти пішки. Але тут я зрозумів, що втратив батьків. Я дуже злякався і заліз на дерево, але не побачив батьків. Тоді я вирішив повернутися на те місце, де востаннє точно йшов поряд з батьками. Але коли я зліз з дерева, то відчув гаряче дихання в потилицю. Я обернувся і побачив лігра. І тут я впав і втратив свідомість.

Мені наснилося, що я вдома, в своєму улюбленому кріслі і дивлюся свій улюблений мультик про Мамонтеня і чую пісню: “… адже так не буває на світі, щоб були втрачені діти!”

Коли я прокинувся, то виявилося, що я лежав на м’якій вовні в хатині, де жив якийсь дідок. Я вийшов з хатини і тут побачив своїх батьків, які дійшли до цього селища. З тих пір я знав, що так не буває на світі, щоб були втрачені діти!

– Спасибі, дідусь, тепер і я знаю, що так не буває на світі, щоб були втрачені діти!

Переклад з російської

Автор статті: казкотерапевт Разіда Ткач