Завдяки карантину!

У нашому житті ніщо не відбувається випадково. Опинившись в умовах карантину, я  зрозуміла, що отримала нові можливості вибудовування своєї праці. І першою моєю справою стало створення власного блогу.

          Оскільки я не є спеціалістом у комп’ютерній галузі, швидко зрозуміла, що це все не так просто. До речі, саме умови карантину допомогли мені розібратися в технології створення інтернет-ресурсу. Адже ніщо не відволікало мене від незнайомої рутинної роботи. Ще раз підтвердився вислів, що людина може все, якщо захоче. Можливості, які дає простір інтернету,  дійсно безмежні.

І ось блог готовий. Я вже консультую онлайн, викладаю необхідні матеріали, постійно  оновлюю інформацію, спілкуюся та надаю допомогу тим, хто її потребує.

Мене хвилюють руйнівні психологічні процеси, що відбуваються в суспільстві,  і я вирішила зайнятися самоосвітою. Шукала курси онлайн саме з питань допомоги людям в умовах кризи. І знайшла, пройшла навчання, отримала високу оцінку та сертифікат знань. А потім усе пішло по накатаній колії. Одні, другі, треті курси. На сьогодні я отримала десять сертифікатів з різних тем: «Психологічне забезпечення та соціальний патронаж освітнього процесу в умовах карантину»; «Перша психологічна допомога в екстрених і кризових ситуаціях» та «Домедична допомога»; «Робота вчителя та фахівців з дітьми з особливими освітніми потребами» та «Участь батьків в організації інклюзивного навчання»; «Булінг в освітньому середовищі: як розпізнати та як діяти»; «Проблеми дисципліни в освітньому середовищі»; «Діагностика психологічної готовності учнів 4 – х класів до переходу в середню школу» та інших.

Завдяки карантину я отримала можливість розширити теоретичні знання з  подальшим практичним  утіленням їх у роботі. Безперечно, це допоможе мені надалі більш якісно допомагати усім учасникам освітнього процесу. Самовдосконалюватися, пізнавати щось нове, не зупинятися на досягнутому – це так чудово! У нашому житті завжди є щось позитивне й корисне, хоча іноді здається, що обставини проти нас. Бережімо себе й близьких!

Поради психолога для успішного навчання у 5 класі!

У п’ятому класі починається новий період у житті дитини. Вона дорослішає, переходить навчатися до середньої школи. Вимоги до навчання змінюються, з'являються нові шкільні предмети.

П’ятий клас – це не тільки новий етап у навчанні, це і новий етап у розвитку особистості.
Поступово змінюється основна діяльність. Головним у житті дитини спілкування, якому діти у цей період присвячують більшість свого вільного часу. Навчання поступово відходить на другий план. Але у п’ятому класі інтерес до навчання зберігається майже у всіх дітей. Тому цей час найкращій для того, щоб навчити дитину вчитися! Для цього необхідно показати дитині, як правильно розподіляти час, відведений на виконання домашніх завдань, навчити виділяти головне під час читання.

У п’ятому класі дитина дуже емоційна, навіть у ставленні до навчальних предметів. Діти із задоволенням беруться за все, що їм до вподоби. Але, зустрівшись з першими труднощами, швидко втрачають зацікавлення у предметі. Емоційність п’ятикласників така висока, що навіть добрі емоції можуть викликати негативну дію. П’ятикласники дуже активні, багато хочуть зробити, але мало що вміють. Тому необхідно підтримувати їх ініціативність, допомагати у справах.
Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру (імпульсивність, образливість, підвищену чутливість тощо) або здоров’я, негайно повідомте про це класного керівника. Знайдіть час познайомитися з вчителями-предметниками. Чим раніше ви це зробите, тим легше буде подолати перешкоди, які будуть виникати у процесі навчання. Якщо ваша дитина чимось ображена, не треба негайно йти до школи і звинувачувати вчителя. Дитина, безумовно, говорить вам правду, але це тільки її бачення проблеми. Прислухайтесь і до інших учасників подій, тоді ви можете адекватно сприйняти події, що сталися.
Пам’ятайте, ви не зможете все життя прожити за дитину, вона повинна навчитися розв’язувати конфліктні ситуації самостійно. Часто ви можете почути від своєї дитини, що їй тяжко, раніше було краще. Не підтримуйте цих розмов. Краще допоможіть дитині пристосуватися до нових умов життя. Вашій дитині зараз важко. Ви повинні бути поряд, щоб допомогти дитині перерости цей період!

Чому діти не хочуть вчитися? Більшість батьків вважають, що в основі відмови дитини готувати уроки лежить звичайна лінь. Але та ж сама «ледача» дитина годинами щось майструє або читає, охоче миє посуд, пилососить квартиру, ліпить пиріжки. Виходить справа не в природній ліні! А в чому ж?

1. У панічному страху невдачі. Страх на стільки сильний, що він заважає дитині зосередитися. При чому дитина на відміну від дорослого далеко не завжди усвідомлює те, що з нею відбувається: від цього розгублюється ще більше. Поведінка цих дітей не передбачувана. Вигляд у них відчужений, майже безтурботний. Насправді дитина глибоко травмована шкільними невдачами і, якщо цю травму вчасно не усунути, може розвинутися так званий шкільний невроз. А він чреватий і нервовими зривами, і різними психічними захворюваннями. Тому слід запастися терпінням і допомагати синові або дочці готувати уроки. Навіть якщо, на вашу думку, вони цілком здатні робити їх самостійно.
2. В об’єктивних труднощах. Якщо ваша дитина постійно ухиляється, наприклад, від занять з математики, не поспішайте навішувати на неї ярлик патологічного ледаря. Можливо, їй не дається логічне мислення. У цьому випадку, після того як труднощі залишилися позаду, вона зазвичай перестає ухилятися від уроків.
3. У бажання привернути до себе увагу. Таким дітям не вистачає батьківського тепла. Вони відчувають себе самотніми і розуміють, що шкільна неуспішність – це мало не єдиний спосіб викликати неспокій дорослих. «Коли все нормально, мама мене не помічає. У неї дуже багато роботи», - чесно признаються вони. Такі діти не сідають у день за уроки, а чекають приходу батьків із роботи і потім цілий вечір «тягнуть резину», не даючи їм ні хвилини спокою. Погрози і покарання у цьому випадку неефективні. Адже по суті виходить, що дитину карають за її жадання любові. Тому перш за все батьки повинні оточити сина або дочку теплом і турботою. І навіть якщо їм здається, що вони отримують все це із лишком. Коли дитина робить уроки, присуньтеся до неї ближче, погладьте по голові, по спинці, пошепчіть на вушко що-небудь ласкаве і підбадьорююче. Часто дітям потрібна не стільки реальна допомога, скільки відкритий вираз батьківських відчуттів. Тому головне не гарячкувати і не вважати втраченим той час, яким ви проведете, сидячи поряд з дітьми за письмовим столом.
Як допомогти дитині у навчанні? Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.
Перша причина – це нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво…
Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів. Допомагаючи дитині, підтримуйте зв'язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові. Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.

Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до школи належить сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра вже в процесі навчання, як подолати труднощі адаптаційного періоду.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

• Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати.
• Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня.
• Обов’язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.
• Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).
• Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.
• Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.
• Заохочення дитини, і не тільки за успіхами у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини.
• Розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини.
• Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик в одній зі своїх книг опублікував правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя:

1. Не віднімай чужого, а своїм ділися.
2. Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.
3. Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.
4. Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
5. Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.
6.  Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність.
7. Через оцінки не плач.
8.  Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.
9. Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов’язково в тебе будуть.
10. Не зводь наклепів і не наговорюй ні на кого.
11. Намагайся бути охайним.
12. Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.
13. Пам’ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.
2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо),
вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.
3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.
4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання
Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація.

Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте  дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

ПАМЯТКИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
(адаптація учнів 5-го класу)

Шкільне життя п’ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:

— уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу;

— зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п’ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами;

— високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.

Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п’ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель - предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності.

Методичні поради для вчителів основної школи

1. Знайомитися з програмою та методикою роботи в початкових класах і спиратись на неї.
2. Зберігати й розвивати традиції, які склались в учнів у процесі навчання в початкових класах.
3. До початку роботи з дітьми ознайомитися з ними, систематично вивчати їх і використовувати одержані дані у процесі роботи.
4. Забезпечити єдність вимог до учнів.
5. Забезпечити поступовий перехід на предметну систему викладання, нову побудову уроків, нові методи та прийоми роботи, нові вимоги до дітей тощо.
6. Розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи.
7. Продовжувати розвиток творчого мислення учнів.
8. Забезпечити поступальний рівномірно висхідний характер навчально-виховного процесу учнів з урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів.
9. Виявляти й розвивати індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності. Проводити профорієнтаційну роботу.
10. Забезпечити міжпредметні зв’язки.
11. Постійно підтримувати зв’язки з колегами з метою взаємодопомоги в роботі та обміну досвідом.
12. Підтримувати зв’язки з учителями початкових класів.
13. Протягом першого місяця навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденники, проводити оцінювання на користь дитини, більшість уроків на початку навчального року будувати на повторенні.
14. Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму у вихідні дні.
15. Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі.

ПАМ’ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-го КЛАСУ

— Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.
— Спрямовуйте свої зусилля на формування позитивного ставлення кожного учня до себе, своїх можливостей засвоєння норм взаємин із однокласниками і педагогами.
— Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).
— Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).
— Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.
— Пам’ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.
— Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
— Співпрацюйте з шкільним психологом з метою вирішення питань формування класного колективу та виявлення особливостей психічного стану школярів.
— Застосовуйте різні види, форми та стратегії для залучення до співпраці батьків: анкетування, індивідуальні консультації, відкриті уроки, тематичні лекторії, родинний клуб та інше. Обговорюйте взаємні очікування для вироблення однакових поглядів на процес розвитку, виховання та навчання учнів.
— Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

ПОРАДИ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ

5-го класу щодо успішної адаптації учнів:
• проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;
• реалізовувати демократичний стиль керівництва;
• не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;
• намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету;
• орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;
• допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:
• проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;
• залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;
• на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;
• звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ

— Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
— Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.
— Пам’ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
— Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам’ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
— Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
— Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.
— Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.
— Забезпечуйте систематичне повторення.
— Уникайте перевантаження дітей.
— Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах.

Лист з майбутнього: тест.

Кокологія - популярна психологічна гра, що прийшла до нас з Японії. З її допомогою можна не тільки підняти настрій, створити в компанії душевну атмосферу, а й дізнатися про себе чимало цікавого. Простенькі на перший погляд тести розроблені професором психології Ісаму Сайто, а в їх основі - багатовікова філософія Сходу. Але головне... схоже, вони дійсно працюють! Хочете перевірити? Уявіть, що в один з рідкісних вихідних днів, коли ви, нарешті, дозволили собі трохи розслабитися і повалятися в ліжку трохи довше звичайного, ваш солодкий ранковий сон перериває наполегливий дзвінок у двері. Гублячись у здогадах - хто б це міг бути - ви знехотя піднімаєтеся і бредете в передпокій. Проте залишки сну миттєво випаровуються, як тільки ви відкриваєте вхідні двері... У себе на порозі ви виявляєте справжній сюрприз - двох тварин-листонош, кожна з яких принесла вам звістки про ваше майбутнє. Розкривши обидва таємничих конверти, ви розумієте, що вони містять два протилежні передбачення. Одна тварина вручила вам послання, з якого випливає, що попереду у вас багато радісних і щасливих днів. Інша ж - принесла звістки про те, що нічого доброго в майбутньому вас не чекає. Яка з нижче перерахованих п'яти тварин принесла вам добрі вісті? А яка явилася з похмурим прогнозом? Оберіть дві різні тварини:

• Тигр 
• Собака
•  Вівця 
• Папуга 
• Черепаха 

Інтерпретація:

 Наше майбутнє багато в чому залежить від обраного супутника життя. Тварини-листоноші з даного тесту відображають ваші уявлення про тих людей, які можуть принести вам щастя і успіх. І про тих, знайомство з ким несе лише біди і розчарування. Та тварина, яка принесла у ваш дім хороші новини - несе в собі риси людини, яка може стати для вас ідеальним подружжям. В той час як гонець, що приніс недобру звістку, якби він став вашим обранцем, буде тягнути вас лише вниз... 

Тигр 

Хороші вісті: Тигр символізує собою лють і силу. Тому, якщо в якості доброго вісника ви вибрали саме його, ймовірно, ви могли б знайти щастя в союзі з сильним, честолюбним і досить владним чоловіком. 

Погані вісті: Якщо ж тигр асоціюється у вас з гінцем, що приносить погані прогнози, ви, швидше за все, не з тих жінок, яких влаштовує властолюбний, деспотичний партнер. Чоловік, який грає вдома роль «господаря джунглів», вам категорично не підходить. 

Собака 

Хороші вісті: Собака символізує вірність і відданість. Вона всією душею прив'язується до свого господаря, готова слідувати за ним по п'ятах і, якщо виникне необхідність, зробить все, щоб захистити свого друга - людину. Схоже, ви хотіли б, щоб ваш чоловік ставився до вас саме так. 

Погані вісті: Існує афоризм: «Сліпе обожнювання робить чоловіка ідіотом». А вам людина з таким «діагнозом» схоже зовсім не цікава. Той, хто занадто багато «виляє хвостом», намагаючись догодити іншим (нехай навіть і вам самій) - абсолютно не ваш варіант.

 Вівця 

Хороші вісті: Добрий, спокійний, м'який, турботливий, ніжний, затишний, домашній, що наділений лагідною вдачею... Союз з таким партнером принесе вам довгоочікуваний спокій і душевне задоволення. Навіть якщо він «не хапає з неба зірок», ви, як ніхто, розумієте: вищеперелічені достоїнства з лишком компенсують можливі недоліки. 

Погані вісті: Ймовірно, ви занадто темпераментні для того, щоб пов'язувати своє життя з настільки нудним суб'єктом, готовим день за днем «пастися на одній і тій же галявині». А може... ви просто занадто молоді? 

Папуга 

Хороші вісті: Він не просто чарівний - він неймовірно привабливий. Це людина - феєрверк: яскравий, ефектний, веселий, оптимістичний, прекрасний співрозмовник... Ну як в такого не закохатися? Схоже, саме це і є ваш ідеал.

 Погані вісті: Ви бачите таких наскрізь... Ці загальновизнані обаяшки із яскравим «оперенням» - всього лише недалекі базіки, що нескінченно повторюють чужі фрази. Ну що спільного може бути у вас і подібним тріскачем з яскраво вираженою алергією на роботу? 

Черепаха 

Хороші вісті: Герой вашого роману серйозний і неквапливий. До нього завжди можна звернутися за допомогою і отримати мудру пораду. На противагу «американським гіркам» з їх злетами і падіннями ця людина явно надає перевагу плавному плину життя. 

Погані вісті: Одна тільки думка про те, що в супутники життя вам може дістатися подібний повільний тугодум і зануда - валить вас в жах. Ну вже ні, ці черепашачі перегони - явно не для вас.

Стилі сімейного виховання.

Навіщо людині сім’я? Кожен відповість по-своєму на це запитання, але прозвучить одна проста, але правильна думка – для щастя. Джерелом щастя родина стає тоді, коли існує гармонія стосунків між дружиною і чоловіком, між батьками та дітьми, між родиною у цілому і оточенням.

Сьогодні ми з вами спробуємо розібратися у особливостях взаємодії між батьками і дітьми, а саме – стилями виховання. Стиль сімейного виховання це важливіший компонент індивідуального середовища дитини. Під стилем сімейного виховання розуміється багатомірне утворення, яке включає:

- ставлення батьків до дитини та переживання цього ставлення (емоційний компонент),

- особливості сприйняття та розуміння характеру дитини (когнітивний компонент),

- поведінкові стереотипи, які практикуються відносно дитини (поведінковий компонент).

У кожній родині об’єктивно складається визначена, далеко не завжди усвідомлена, система виховання. Тут мається на увазі й розуміння мети виховання, й формулювання завдань, усвідомлення того, що можна й чого не можна допустити в ставленні до дитини.

У найбільш узагальненому вигляді ми можемо виділити 5 стилів виховання.

@    Авторитарний стиль це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Коли стосунки з дітьми нагадують стосунки між командиром і солдатом у армії. Насправді авторитарні батьки – не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. Цим самим придушуючи ініціативу та почуття власної гідності дітей.

@    Гіперопіка в родині – це система взаємин, при яких батьки, забезпечуючи своєю працею задоволення всіх потреб дитини, відмежовують її від будь-яких турбот, зусиль і труднощів, приймаючи їх на себе. Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе, не розуміючи того, що юнак не зможе подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків. Питання про активне формування особистості відходить на другий план.

@    Система міжособистісних стосунків у родині, що будується на визнанні можливості й навіть доцільності незалежного існування дорослих від дітей, може породжуватися стилем сімейного виховання ліберальний. При цьому передбачається, що можуть співіснувати два світи: дорослі…й діти…і ні чим не слід переходити визначену у такий спосіб лінію. Найчастіше в основі цього типу взаємин лежить пасивність батьків як вихователів, або впевненість у тому, що такий стиль виховання забезпечить набуття дитиною самостійності та відповідальності.

@    Демократичний стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас  гнучке виховання. Батьки  завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, але не вважають себе безгрішними: вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань. Цей стиль виховання  найбільшою мірою сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності.

@    Існує ще один стиль виховання, що майже не має позитивних наслідків. Він називається Суперечливим. Фактично він спостерігається тоді, коли чоловік і дружина, бабусі і дідусі не можуть знайти між собою спільну мову у питаннях виховання і кожен має за ідеал свій, часто протилежний стиль виховання. Вони висувають різні вимоги до дитини, по-різному карають і винагороджують, часто маніпулюючи дитиною. Постійна непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу, породжуючи підвищену тривожність та невпевненість.

Те, що людина в дитячі роки здобуває в родині, вона зберігає протягом всього життя. Стиль батьківського виховання мимовільно записується у психіці дитини. А пізніше, у дорослому віці,  виявляється у стилі відносин з оточенням. Виявляється, що більшість тих батьків, які звертаються за допомогою до психолога, самі у дитинстві страждали від конфліктів з власними батьками.

Гармонійних Вам стосунків!!!

Мультфільм про силу позитивного мислення

Мультфільм про залежність дитини від гаджетів

ІГРИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ АГРЕСІЇ

“Обзивалки” 

Мама/тато/психолог і дитина/діти стають один напроти одного (або в коло) і кидають один одному м’яч. Кидаючи м’яч, називайте один одного різними “образливими словами”, які насправді зовсім не образливі. Заздалегідь домовтеся, якими словами можна користуватися. Це можуть бути назви овочів, фруктів, грибів, меблів. Кожне звернення повинно починатися зі слів: “А ти, …, морквочка!” Пам’ятайте, що це гра, тому ображатися не потрібно. В кінці гри нехай кожен назве іншого лагідним словом, наприклад: “А ти, …, сонечко!”

Проведіть гру у швидкому темпі, попередивши дітей, що ображатися не можна.

“Пил”

Запропонуйте дитині вибити пил з подушки. Нехай малюк б’є її, кричить.

“Боротьба подушками”

Увімкніть веселу музику, візьміть у руки подушки і злегка побийтеся ними. Але ви чітко повинні встановити правила – не бити руками, не кричати образливі слова. Якщо правила порушуються, гра зупиняється.

“Бійка батаками”

Батаки — це такі м’які палки, якими можна битися, не завдаючи болю один одному. Цей інструмент ідеальний для зняття напруги, відреагування агресії, формування навичок самоконтролю. Влаштуйте з дитиною дуель на батаках. 

“Сніжки”

Запропонуйте дитині комкати аркуші паперу і кидати ними один в одного.

“Розтирання паперу”

Аркуш паперу тріть в кулаках, роблячи рухи, ніби ви перете одяг. Коли папір стає геть м’яким, малюйте по ньому акварельними фарбами. Малюнки будуть дуже цікавими, фарба розтечеться по зім’ятому папері різними візерунками.

“Салют”

Дитина рве папір і з силою кидає шматочки вгору. Потім всі разом прибирають сміття з підлоги.

“Аплікація із шматочків паперу”

Порвіть папір на дрібні квадратики і зробіть з них колаж чи аплікацію.

“Намалюй свою злість”

Коли дитина сердиться і починає неприйнятним чином проявляти свою злість (б’ється, кусається, кричить і т.п.), запропонуйте їй намалювати свою злість. Дайте аркуш паперу і олівці, бажано воскові. Не втручайтеся у процес малювання, просто спостерігайте.

“Чашка злості”

Виділіть окрему чашку, в яку можна покричати щодуху в моменти сильної злості. З цієї чашки пити уже не варто. Нехай вона буде лише для криків.

“М’ячик, котися!”

Тенісний м’ячик кладеться на рівну поверхню. Дитині пропонують здути його, щоб він прокотився по заданій траєкторії. Ігри за участю дихальних елементів психологи вважають найефективнішими.

“Жаба”

Якщо малюк любить купатися, запропонуйте йому дути на поверхню води, щоб вийшли хвилі. Зусилля дитини повинні бути досить інтенсивними.

“Ураган”

Сядьте навпроти малюка і запропонуйте йому вас здути. Нехай він набере в легені побільше повітря і як слід дме на вас – а ви при цьому робіть вигляд, що пручаєтеся потокам повітря.

“Бокс”

Запропонуйте дитині бити щодуху боксерську грушу до тих пір, поки вона не втомиться, або поки не набридне.

“Футбол”

Дитина і дорослий грають у футбол подушкою. Її можна відбирати у іншого, штовхати, кидати – головне, дотримуватися всіх правил.